Кнікус – благословенна трава на вашій грядці

0
33
Кнікус - благословенна трава на вашій грядці

Зміст

  1. Чай
  2. Відвар
  3. Настій

Бенедикт аптечний, терен кучерявий, хрестовий корінь, гіркий будяк, карбобенедикт або кнікус благословенний – все це назви однієї цікавої, досить рідкісної лікарської рослини, відомої з біблейських часів.

Це однорічна трав’яниста рослина, висотою біля 50 см зі стрижневим коренем. Стебло пряме, догори розгалужене, листя колючезубчасте. Цвіте в червні-липні. Квітки жовті, трубчасті, дрібні, зібрані в одиночні кошики на кінцях стебла і гілок і ніби занурені у воронку з верхніх листків. Вся рослина густоопушена, зовні схожа на чортополох. Плоди – ребристі жовто-коричневі сім’янки, дозрівають в серпні-вересні.

Кнікус – типова рослина Середземномор’я, зокрема землі Ізраїлю, згадується в піснях царя Соломона і зверненні Мойсея. У ті стародавні часи, та й в Середньовіччя, кнікус був однією з найпопулярніших і найефективніших лікарських рослин. Його використовували в надзвичайно широкому діапазоні показань від віспи і чуми до мігрені і запору. Стародавні цілителі лікували ним такі зовнішні проблеми, як свербіж, гнійники і фурункули, а також використовували як потогінний, сечогінний, відхаркувальний і жарознижуючий засіб.

Це один із найстаріших у світі засобів від жіночих хвороб, який живить, підтримує і допомагає подолати критичні періоди в житті жінки. Кнікус використовують для нормалізації гормонального балансу у дорослих дівчаток і жінок зрілого віку. А ще ця рослина сприяє виділенню жовчі, оздоровлює печінку, покращує стан всієї системи травлення, і, як не дивно, позитивно впливає на пам’ять, прискорюючи процеси мислення і запам’ятовування. А також робить позитивний вплив на нервову, імунну, ендокринну і серцево-судинну системи. Використовують її і як загальнозміцнюючий засіб, для профілактики і лікування раку.

Цікаво, що в деяких європейських містах і селах кнікус досі популярний в якості захисту від лихого ока, як бар’єр перед нечистими силами. Його садять як живопліт, захищаючи свої ділянки і домочадців від недоброзичливців, заздрості і наклепів. За давніх часів кнікус зашивали в одяг дітей і молодят для захисту від порчі, брали як захисний амулет в далеку дорогу. Вважалося, що квітка, прикріплена до зачіски або сукні дівчини, приваблює серйозних хлопців і відлякує вітряних. Підприємцям гілка рослини допомагає захиститися від недобросовісних конкурентів, а квітка кнікуса в передпокої або вітальні не пропускає в оселю негативну енергетику.

На даний час цю лікарську рослину культивують і як декоративну квітку, і в якості сировини для отримання ароматної спеції у багатьох країнах: Грузії, Франції, Бельгії, Німеччині, США, Канаді, Мексиці, Бразилії та ін. В якості прянощів використовують висушені верхівки рослин, що складаються з квіткових кошиків і верхніх листків. Їх також використовують в харчовій (для ароматизації напоїв), парфумерній та фармацевтичній промисловості. У минулому кнікус застосовували як замінник хмелю в пивоварінні. У горілчаному виробництві його використовують і зараз для приготування гірких лікерів. Він входить до складу знаменитого лікеру Бенедиктин, який зобов’язаний своєю появою монастирю Святого Бенедикта у Франції, де був створений ще в XVI столітті.

У кухні Егейського регіону кнікус використовується і в їжу. Точніше не вся рослина, а частина кореня з розеткою листя. Не вживається центральна, тверда частина корінця. Перед вживанням корінь вимочується у воді з лимонним соком, а потім тушкується з овочами і м’ясом або йде в салат.

Надземні частини кнікуса містять 12% камеді і слизу, 8% дубильних речовин, біля 8% танінів, до 5% смолистих речовин, а також гіркоти, флавоноїди, антибіотичні речовини, ефірні олії, солі калію, магнію, кальцію, заліза, марганцю, йоду, вітаміни групи В, РР, С. Багатий склад визначає і його корисні властивості: антибактеріальні, протизапальні, кардіотонічні, антидепресивні. Кнікус здатний активувати захисні сили організму, нормалізувати роботу нервової системи, поліпшити кровообіг і роботу шлунково-кишкового тракту, оздоровити печінку і жовчний міхур. Крім того, його застосовують при грибкових, глистових і бактеріальних ураженнях.

У народній медицині кнікус використовують при захворюваннях шлунка – гастритах зі зниженою кислотністю, у випадках порушення травлення (метеоризм, запор, атонія кишечника), при подагрі, анемії, гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів (запалення легенів, сухому кашлі, астмі), а також для розсмоктування тромбів. При зовнішньому застосуванні сприяє очищенню і загоєнню ран. Соком змащують місця укусів комах.

Лікувальна дія препаратів кнікуса багато в чому обумовлена гіркотами (кніцином), який у малих дозах підвищує чутливість смакових рецепторів, стимулює секреторну і моторну функції шлунка і кишечника. Однак його великі дози викликають хворобливі відчуття в шлунку, блювоту і пронос. Не рекомендується дітям, при вагітності, а також при виразковій хворобі з підвищеною кислотністю. У фітотерапії гіркоті завжди приділялася підвищена увага, навіть є приказка «що гірко в роті – корисно для шлунка».

Провідні дієтологи радять потроху звикати до відтінків гіркого, так як саме цей смак – найважливіший для здорового травлення і перетравлення жирів. Крім того, гіркоти вважаються відмінним засобом проти втоми і депресії. Нехай вас не лякає гіркуватий смак чаю з кнікусом. Випитий вранці натщесерце і ввечері, він допоможе відновити сили і ослаблене хворобами або паразитами травлення.

Чай

1 ч. ложку подрібненої сировини залийте склянкою окропу (250 г), дайте настоятися 10 хвилин, процідіть. Пийте ледь теплим, непідсолодженим, маленькими ковтками 2-3 рази на день за 30 хвилин до їди. Безпечна доза кнікуса – 1 ч. ложка на один прийом. Курс не повинен перевищувати 1 місяць.

Відвар

Прекрасний засіб для печінки і підшлункової. Готується на водяній бані наступним чином: в 250-грамовий стакан поміщають 1 ст. ложку трави, заливають окропом і ставлять в каструльку зі слабо киплячою водою на півгодини. Проціджують і п’ють, як чай по півсклянки вранці і ввечері протягом 10 днів. Потім роблять перерву на 10 днів і продовжують лікування за такою схемою протягом 2 місяців.

Так можна вилікувати хронічний холецистит і жовчнокам’яну хворобу. Цим відваром кнікуса лікують і алкоголізм. Він допомагає відновити виснажені спиртним печінку, шлунок і нирки, а також формує негативну реакцію організму (нудоту) на запах і прийом алкоголю.

Настій

2 ст. ложки трави або 2 квітки з верхівкою стебла і листя залити 0,5 л 
окропу і настояти протягом 1 години. П’ють по 1 чашці перед кожною їдою. Так успішно лікується запор, при тривалому прийомі зникають симптоми атеросклерозу, нервового виснаження і недокрів’я.

Препарати з кнікусом особливо показані людям похилого віку з атрофічним гастритом і жінкам в період менопаузи, так як мінімізують неприємні наслідки клімаксу. Крім того, трава має антиоксидантну і протипухлинну дію (завдяки недавно виявленим глікозидам – силімарину і силібіну), сприяє виведенню токсинів, ефективно нормалізує обмін речовин і задовольняє потреби організму в мікроелементах.

Виростити кнікус не складе особливих труднощів. Рослина посухостійка. Віддає перевагу сухим сонячним місцям. До ґрунту абсолютно невибаглива, буде рости і на найбідніших ґрунтах, і на добре удобрених. Полив не повинен бути рясним і частим, так як ця рослина посушливого клімату. Ми її вирощуємо в полі і не поливаємо, їй достатньо вологи, яка потрапляє в ґрунт з опадами.

Розмножується насінням. Посів проводять ранньою весною або восени у відкритий ґрунт. Щоб легше було збирати сировину, ряди розташовують на відстані 30-45 см один від одного. Глибина загортання насіння 2,5 см. Сходи з’являються через 2-4 тижні. При появі чотирьох справжніх листочків рослини проріджують, залишаючи між ними 15-20 см.

Шкідники і хвороби обходять кнікус стороною. Навіть бур’яни не уживаються поруч з ним, так як у рослини досить потужна надземна частина. При правильному підборі місця посадки вам не потрібно буде турбуватися про долю рослин. Достатньо лише вчасно збирати корисний лікувальний матеріал.

Сировину збирають протягом літа в кілька прийомів, зрізуючи облиствлені верхівки пагонів з суцвіттями і бутонами, які тільки що почали розпускатися. Сушать їх на горищі або на відкритому повітрі, подалі від сонячних променів. Можна і в сушарках, але при температурі не вище 45°С.

Частину суцвіть залишають на насіння – його збирають восени. Насіння кнікуса дуже люблять птахи, тому його потрібно зібрати, поки пернаті не зіпсували сировину. Восени можна заготовлювати і корені, вони теж мають лікувальні властивості.

Кнікус – рослина гірка, але оскільки гіркоти повинні стати важливою частиною нашого сучасного раціону правильного здорового харчування, зверніть свою увагу на цю корисну і рідкісну у нас рослину і посадіть її на своїй ділянці.

Тетяна ТЕРЕЩУК.
м. Рівне.

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати: