Зміст
Що це таке і як її вирощувати? –
просить розповісти П. Г. АНТОНЕНКО
з м. Ковель Волинської області.
Шановний Петре Григоровичу! Вишнеслива створювалася шляхом схрещування вишні піщаної і повстяної з американською, китайською або уссурійськими сливами, які мають диплоїдний (або подвійний) набір хромосом. Найперші з них були отримані в США як гібриди двох американських культур – вишні піщаної і сливи американської. Пізніше з’явилися і інші гібриди, які володіють схожими властивостями. В Україні вишнеслива поширена дуже незначно: спочатку завозилися сорти американської селекції, а пізніше з’явилися і вітчизняні.
Біологічні особливості
Слід зазначити, що вишнеслива володіє ознаками обох батьківських видів. Це невеличке деревце (іноді кущ до 2 м заввишки. Листя більше схоже на листя вишні піщаної або повстяної. Плоди у більшості сортів зовні більше схожі на вишні, тільки дуже великі (середня маса плодів вишнесливи – 12-15 г) і нерідко мають «сливове» темно-синє забарвлення з вираженим восковим нальотом. А ось інші біологічні особливості здебільшого характерні скоріше для слив, ніж для вишень.
Про те, що вишнеслива стоїть ближче все-таки до слив, ніж до вишень, свідчить і той факт, що з цими вишнями вони не схрещуються, більше того – несумісні з ними при щепленнях. Зате, як і вишня повстяна, вони можуть схрещуватися не тільки майже з усіма сливами, але і з персиком і абрикосом.
На відміну від мікровишень, вишнеслива зацвітає досить пізно, що дозволяє її квіткам благополучно йти від впливу весняних заморозків, а випрівання кореневої шийки у неї спостерігається рідше. Дерева дуже зимостійкі. Найбільш сприятливі з клімату для обробітку вишнесливи регіони з зимами хоч і суворими, зате без відлиг. Перезволожених ґрунтів вишнеслива не терпить.
Це дерево самобесплідне, запилювачами для нього можуть служити як інші сорти тієї ж культури, так і піздньоквітучі сорти вишні піщаної (з біологічно сумісної повстяної вишнею вони занадто розходяться у строках цвітіння).
Серед садівників вишнеслива цінується насамперед за те, що її можна вирощувати в регіонах, непридатних для культивування інших кісточкових. Через терпкуватий смак плоди частіше використовуються у свіжому вигляді, а не для переробки, хоча з них теж можна готувати варення і консервувати.
Сорти
Майнер – канадської селекції. Природний полукарлик, деревце схильне до самостійного формування (йому також легко надати форму, що стелеться). Плодоносити починає на 2-3-й рік після посадки, потім – щорічно. Плід і за забарвленням, і за смаком являє собою щось середнє між вишнею і сливою. Врожайність невисока.
Новинка – компактний кущ з розлогою кроною, червонуватими стеблами і декоративним блискучим шкірястим листям. Плоди середні або дрібні (до 10 м), темно-фіолетові з сизуватим нальотом, м’якоть соковита, кислувато-солодка з ледь помітним терпкуватим присмаком. Дуже зимостійкий сорт. Часто використовується в якості підщепи для саду.
Опата – американський сорт, був створений одним з перших. Може виглядати і як деревце з невисоким штамбом, і як розкидистий кущ, розріджена крона. Плодоносити починає на 2-й рік після посадки. Кращий запилювач – Сапа. Плоди великі (до 15 г), кулясті, темно-сині (майже чорні), м’якоть соковита. Врожайність висока.
Сапа – сорт американської селекції, один з перших. Може бути як деревце, і як розкидистий кущ до 2 м заввишки, розріджена крона. Плодоносити починає на 2-й рік. Кращий запилювач – сорт Опата. Плоди середньої величини і дрібніше (середня маса до 9 г), кулясті, темно-сині, м’якоть соковита, плоди більш терпкі, ніж у Опати. Урожайність вище середнього.
Чересото – сорт американської селекції. Плодоносити починає на 3-й рік після посадки. Плоди масою до 13 г, кулясті, м’якоть соковита, але дуже терпка на смак, використовуються головним чином для переробки. Недостатня зимостійкість.
Агротехніка вирощування
Найкраще себе почуває вишнеслива на супіщаних і суглинних ґрунтах, глинисті ґрунти для неї – найбільш небажаний варіант. Високе залягання ґрунтових вод для неї неприпустимо. Ідеальний варіант – розмістити її на підвищенні або на схилі.
Культура досить світлолюбна, але з невеликим затіненням миритися зможе.
Відстань між рослинами між високими і порослевими сортами – 4х5 м, а між слаборослими – 3х4 м. Глибина ями для порослевих і рослих сортів – 80 см, діаметр – 100 см; для слаборослих – 40 і 50 см відповідно.
Ґрунт навколо зростаючої вишнесливи восени обробляють на глибину 15 см в середині міжряддя і 10-12 см – близько дерев. На важких ґрунтах під час вегетації бажано провести 3-4 додаткових розпушування на глибину до 8 см.
Чітких схем удобрення цієї культури немає, але на підживлення вишнеслива чуйна.
Вишнеслива одночасно і посухостійка, і вологолюбна, хоча надлишок води не терпить. Протягом усього періоду розвитку по можливості слід підтримувати постійну помірну вологість ґрунту (при тривалій посусі плоди дрібнішають). До початку плодоношення поливи молодих дерев потрібно припинити.
У формуванні крони вишнеслива зазвичай не потребує. Обов’язковою для неї є тільки оздоровлююча обрізка (видалення слабких і пошкоджених пагонів). Для старих дерев також проводиться омолоджуюча обрізка, за загальною для всіх кісточкових культур схемою. Найкращим часом для обрізки є березень-початок квітня.
Дмитро ЖИВОГЛЯД,
агроном.
м. Харків.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Гінкго білоба – святе дерево сходу
- Готуємося до посадки дерев
- Алича: чому м’якоть стала жовтою
- Вирощування насіннєвих підщеп кісточкових
