Зміст
Цю екзотичну рослину ще називають «малиною спокусливою», тибетською, рожеволистою, полуницею-малиною. Вона надзвичайно витривала, плодовита і не вимагає особливого догляду. До того ж, завдяки декоративному рельєфному листю, ця рослина може стати прикрасою будь-якого саду.
Ягоди суничної малини дуже великі, соковиті, але менш солодкі, ніж у звичної нам садової. У них слабо виражений характерний для малини аромат, зате є легкий полуничний присмак. В азіатських країнах ягоди цієї рослини нерідко використовують для приготування овочевих салатів. З них виходить вишукане запашне варення, з ароматом полуниці і ананасів, а також – відмінне вино. Сунична малина добре підходить для начинки пирогів, прикраси для десертів і тортів, дуже смачна перетерта з цукром. Цікаво, що в процесі переробки ягода відкриває більш яскраву палітру смаку.
За складом тибетська малина мало відрізняється від садової. Але має одну перевагу – величезна кількість пектинів, що добре очищають травну систему і сприяють відновленню кишкової мікрофлори. Ягоди суничної малини корисно вживати при зниженому гемоглобіні, під час застуд, для поліпшення складу крові, нормалізації обміну речовин і просто як відмінний вітамінний засіб. Завдяки низькій калорійності тибетську малину можна сміливо включати в дієти для схуднення.
Осіння посадка
Малину спокусливу найкраще висаджувати восени – в жовтні. Якщо осінь тепла, можна і на початку листопада.
Ділянку для рослини рекомендується вибирати на узвишші, де не застоюється вода. Головна умова – вона повинна бути досить просторою. Тибетська малина стрімко розростається.
Екзотична рослина добре себе почуває як на сонці, так і в півтіні. Можна стиснути її під деревами, під стіною якого-небудь будинку, біля паркану і навіть в якості самостійної огорожі – через 2-3 роки вона утворює щільну красиву огорожу.
Цю культуру можна розмножувати саджанцями або живцями, діленням куща і насінням. Найпростіше придбати саджанці в спеціалізованому магазині. При цьому потрібно звернути увагу, щоб вони були без пошкоджень і вад розвитку, з добре розвиненою кореневою системою.
Нерідко садівники розмножують тибетську малину поділом – кореневище ділиться на частини з окремими бруньками.
Садити рослини потрібно на відстані 50-70 см одна від одної, між рядами – 1-1,5 м. Незабаром малина сформує кущі, діаметр яких може досягати 1,5 м і навіть більше. У висоту кущі мають 1-1, 2 м.
У кожну посадкову яму рекомендується внести по відру торфу і гною, змішаних із землею. Якщо земля кисла, треба провести попереднє олужнення (за 2-3 тижні до посадки малини). Для цієї мети можна використовувати доломітове борошно (40-50 кг на 1 сотку, під перекопування). На легких ґрунтах цю кількість можна зменшити, на важких глиняних внести не менше 50 кг на 1 сотку. Доломітове борошно не тільки розкислить ґрунт, але і удобрить його, а також надасть сануючої дії.
Можна провести олужнення землі деревною золою – від 700 до 1,5 кг на кв. м. В даному випадку передозування боятися не варто. Навпаки – зола поліпшить склад ґрунту, доповнивши його кальцієм, фосфором і іншими мікроелементами.
Також можна для олужнення використовувати «пушонку» – гашене вапно (150-200 г на 1 кв. м). Його вносять під перекопування не пізніше, ніж за 4 тижні до посадки.
Найменш популярний метод розмноження тибетської малини – насінням. Але його перевага в тому, що через рік буде багато сіянців. Насіння промивають і висівають у зволожену землю на глибину до 0,5 см. Злегка присипають. Зверху накривають перегноєм або плівкою, щоб захистити від морозів.
Догляд за екзотичною рослиною
Після посадки малину треба добре полити і замульчувати землю навколо неї соломою, опалим листям, торфом або іншою органікою. Якщо передбачається сувора зима, в перший рік після посадки бажано укутати малину спанбондом, плівкою або іншим матеріалом. Надалі вкривати тибетську малину не доведеться – рослина досить морозостійка. Єдина потреба цієї невибагливої культури – своєчасний полив. Починаючи з весни треба стежити, щоб земля навколо саджанців була завжди злегка вологою. Але застою води слід уникати. Краще поливати ягідник не часто, але рясно – в середньому 2-3 рази на місяць. Якщо літо посушливе – 1-2 рази на тиждень. Рекомендується робити це ввечері. Поливати під корінь.
Починаючи з весни рослини потрібно буде підживити 2 рази на рік: восени, після плодоношення, – калійними добривами (по інструкції), навесні – сульфатом амонію (розсипати 1 ст. л. на 1 кв. м) або коров’яком (1/3 відра коров’яку долити водою доверху, настояти 2 тижні, розбавити водою 1:10 – використовувати відро на 1 кв. м). Для весняного підживлення підійде також селітра – 12-15 г на 1 кв. м.
Працювати з суничною малиною слід дуже обережно. Стебла рослини вкриті гострими колючками, які легко обламуються. Бажано використовувати рукавички. А висаджувати культуру в якості живоплоту треба на відстані від доріжок, щоб не дряпатися кожен раз, проходячи повз.
Захист суничної малини
Рослина рідко уражається хворобами і шкідниками. Але все ж ягоду може атакувати малиновий жук або малинно-суничний довгоносик. Після збору врожаю можна обробити уражені кущі такими препаратами, як Актара, Фуфанон, Іскра-М, Новактіон, Актеллік, Інта-Вір та ін. Можна обприскувати кущі до і після цвітіння Фуфаноном. Для боротьби з травневими жуками і їх личинками можна використовувати Антихрущ, Актару і подібні засоби.
Серед захворювань найбільш поширені – іржа, антракноз, хлороз, пурпурова плямистість, кореневий рак. Для захисту від недуг до і після цвітіння можна використовувати 1%-ву бордоську суміш. З біопрепаратів – Фітоверм, Мікосан-В, Акровіт та ін.
Наталія ШАПОВАЛ.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Обрізка смородини: у кожної — своя
- Суниця чутлива до уваги
- Поганий урожай малини
- Суниця садова після збору врожаю
