Стапелія – моя фаворитка

Зміст

Моє захоплення агрономією почалося ще в ранньому дитинстві з вирощування кімнатних рослин, яких у мене на підвіконні побувало велике розмаїття, починаючи з мініатюрних кактусів і закінчуючи бананами в діжках. Причому з часом пристрасті змінюються і хочеться чогось новенького. З цієї причини на підвіконні завжди присутні поряд з улюбленими томатами з огірками і плодоносним інжиром якісь нові рослини. Єдиною незмінною квіткою в моєму домі ще з дитячих років залишається стапелія великоквіткова. Ця непримітна для багатьох рослина полюбилася мені за свою незвичайну зовнішність і витривалість, що дозволяє виживати їй в стресових умовах. А коли вона зацвітає, на мою думку, в питаннях краси і вишуканості з цією квіткою може позмагатися хіба що орхідея.

Вельми незвично і заворожуюче відбувається процес розкриття бутона стапелії. При попаданні на бутон променів світла пелюстки по черзі починають розкриватися і загинатися назад, і так протягом пари годин, поки не утворюється п’ятикутна бархатиста десятисантиметрова зірка фіолетового кольору.

У світі налічується приблизно 100 видів стапелій, проте серед любителів квітникарства найчастіше зустрічається саме великоквіткова стапелія. Батьківщиною цих рослин є Південна і Південно-Західна Африка. Це представник багаторічних низькорослих сукулентів, що належать до родини Ластовневі. Недосвідчений спостерігач може сплутати стапелію з кактусом через схожий зовнішній вигляд. І хоча стапелія росте в тих же посушливих напівпустельних кам’янистих умовах, що і кактуси, у неї геть відсутні колючки.

Виростає стапелія до 15 см у висоту, після чого зростання припиняється і біля основи стебла утворюються нові численні відростки. Так вона поступово починає розростатися вшир, що особливо ефектно виглядає у великих вазонах або уздовж доріжки в зимовій теплиці (див. фото).

Оксамитові стебла стапелії мають чотиригранну форму і двосантиметрову товщину, з найдрібнішими редукованими листочками на ребрах. Квіти у стапелій розташовуються переважно біля основ пагонів, рідко на вершинах. Кількість їх варіюється від одного до декількох квітконосів на довгих ніжках, блідого забарвлення і з бархатистим опушенням. Чашечка складається з п’яти листків загостреної форми. Віночок має округлу або широкодзвонову форму і трикутні пелюстки. які до половини довжини розсічені, біля верхівки загострені, м’ясисті, опушені, фіолетово-малинового забарвлення.

Особливості рослини

При цвітінні кожен бутон живе від трьох до п’яти днів, виділяючи злегка неприємний специфічний запах. Це обумовлено тим, що запилювачами стапелій є мухи, людина його відчуває, якщо цілеспрямовано вдихає аромат, схилившись над квіткою. Так що, якщо милуватися нею на відстані, неприємного запаху ви не почуєте.

У домашньому квітникарстві ця рослина поводиться досить невибагливо. Її можна розташовувати на вікні з будь-якою орієнтацією, проте досвід показує, що на орієнтованих на південь вікнах цвітіння відбувається більш активно (трохи гірше – на схід і захід).

Щоб приготувати посадкову суміш для стапелії, необхідно взяти звичайну городню землю, змішати з невеликою кількістю піску і додати деревну золу (близько 1 склянки на 3 л ґрунтосуміші).

Горщики вибирайте 1-2-літрові з отворами для стоку води для дорослих рослин, яким 3-4 роки. До досягнення рослиною двох років досить буде і об’єму до 200 мл (як одноразовий стакан).

Розмножувати стапелію можна живцями від старих пагонів. Зрізані живці до посадки потрібно підв’ялити на повітрі близько доби, потім висадити в трохи вологий ґрунт на глибину близько двох сантиметрів. При правильному догляді вкорінені живці вже через кілька місяців пускають пагони і готові до цвітіння.

До цієї теми також належать матеріали Малиноклен – гість з минулого та Ароматичний букет.

З метою експерименту можливе розмноження стапелії насінням. Однак насіння здатне добре зав’язуватися, тільки якщо його запилювати перехресно з різних рослин, також вирощених з насіння. А оскільки багато рослин в культурі є клоном однієї і тої ж рослини, то насіння зав’язується рідко. Після проростання протягом трьох-чотирьох тижнів сіянці пікірують і пересаджують в невеликі горщики висотою близько 7 см.

Посадка і догляд

Після вкорінення живцювання стапелія зазвичай цвіте через пів року-рік. Однак для безумовного зацвітання необхідно дотриматися ряду факторів. Оскільки стапелія відноситься до сукулентів, вона любить велику кількість світла, якомога більше прямого сонячного освітлення і прохолодну зимівлю, рідкісні поливи не частіше 1 разу на місяць. При слабкому північному освітленні рослина буде також нормально себе почувати, проте цвісти навряд чи стане.

Для того щоб простимулювати весняно-літнє цвітіння стапелії, потрібно припинити полив і перенести рослину в прохолодне місце або відгородити плівкою місце розташування горщика з квіткою на вікні від теплого повітря кімнати.

Можливе цвітіння і при звичайній температурі в зимовий період, тільки при відсутності поливу. Цьому сукуленту важливо зимувати сухо. Полив можливий лише в разі в’янення пагонів, і то просто змочуванням верхнього шару ґрунту.

З приходом лютого полив відновлюють і забезпечують максимальну освітленість квітки, тоді й зацвітання рослини відбудеться в короткі терміни.

У теплий період року стапелія дуже любить рости на свіжому повітрі, її можна виносити в сад або на відкритий балкон. Однак до яскравого сонця потрібно привчати поступово, щоб не було опіків.

Важливо пам’ятати, що головним ворогом стапелії, як і більшості інших сукулентів, є перезволоженість ґрунту. Тому наступний полив можливий тільки після повного висихання землі в горщику.

Саме цей фактор робить стапелію зручною рослиною для дуже зайнятих людей, які бажають вирощувати вдома квіти, не відволікаючись на частий клопіткий догляд.

Денис ТЕРЕНТЬЄВ.
Фото автора.

• Ароматичний букет
• Біло-рожеві хмари з дивовижним ароматом
• Монументальні рослини в саду
• Вічнозелена туя прикрасить будь-яку ділянку

Також читати: