Моє захоплення агрономією почалося ще в ранньому дитинстві з вирощування кімнатних рослин, яких у мене на підвіконні побувало велике розмаїття, починаючи з мініатюрних кактусів і закінчуючи бананами в діжках. Причому з часом пристрасті змінюються і хочеться чогось новенького. З цієї причини на підвіконні завжди присутні поряд з улюбленими томатами з огірками і плодоносним інжиром якісь нові рослини. Єдиною незмінною квіткою в моєму домі ще з дитячих років залишається стапелія великоквіткова. Ця непримітна для багатьох рослина полюбилася мені за свою незвичайну зовнішність і витривалість, що дозволяє виживати їй в стресових умовах. А коли вона зацвітає, на мою думку, в питаннях краси і вишуканості з цією квіткою може позмагатися хіба що орхідея.
Вельми незвично і заворожуюче відбувається процес розкриття бутона стапелії. При попаданні на бутон променів світла пелюстки по черзі починають розкриватися і загинатися назад, і так протягом пари годин, поки не утворюється п’ятикутна бархатиста десятисантиметрова зірка фіолетового кольору.
У світі налічується приблизно 100 видів стапелій, проте серед любителів квітникарства найчастіше зустрічається саме великоквіткова стапелія. Батьківщиною цих рослин є Південна і Південно-Західна Африка. Це представник багаторічних низькорослих сукулентів, що належать до родини Ластовневі. Недосвідчений спостерігач може сплутати стапелію з кактусом через схожий зовнішній вигляд. І хоча стапелія росте в тих же посушливих напівпустельних кам’янистих умовах, що і кактуси, у неї геть відсутні колючки.
Виростає стапелія до 15 см у висоту, після чого зростання припиняється і біля основи стебла утворюються нові численні відростки. Так вона поступово починає розростатися вшир, що особливо ефектно виглядає у великих вазонах або уздовж доріжки в зимовій теплиці (див. фото).
Оксамитові стебла стапелії мають чотиригранну форму і двосантиметрову товщину, з найдрібнішими редукованими листочками на ребрах. Квіти у стапелій розташовуються переважно біля основ пагонів, рідко на вершинах. Кількість їх варіюється від одного до декількох квітконосів на довгих ніжках, блідого забарвлення і з бархатистим опушенням. Чашечка складається з п’яти листків загостреної форми. Віночок має округлу або широкодзвонову форму і трикутні пелюстки. які до половини довжини розсічені, біля верхівки загострені, м’ясисті, опушені, фіолетово-малинового забарвлення.
При цвітінні кожен бутон живе від трьох до п’яти днів, виділяючи злегка неприємний специфічний запах. Це обумовлено тим, що запилювачами стапелій є мухи, людина його відчуває, якщо цілеспрямовано вдихає аромат, схилившись над квіткою. Так що, якщо милуватися нею на відстані, неприємного запаху ви не почуєте.
У домашньому квітникарстві ця рослина поводиться досить невибагливо. Її можна розташовувати на вікні з будь-якою орієнтацією, проте досвід показує, що на орієнтованих на південь вікнах цвітіння відбувається більш активно (трохи гірше – на схід і захід).
Щоб приготувати посадкову суміш для стапелії, необхідно взяти звичайну городню землю, змішати з невеликою кількістю піску і додати деревну золу (близько 1 склянки на 3 л ґрунтосуміші).
Горщики вибирайте 1-2-літрові з отворами для стоку води для дорослих рослин, яким 3-4 роки. До досягнення рослиною двох років досить буде і об’єму до 200 мл (як одноразовий стакан).
Розмножувати стапелію можна живцями від старих пагонів. Зрізані живці до посадки потрібно підв’ялити на повітрі близько доби, потім висадити в трохи вологий ґрунт на глибину близько двох сантиметрів. При правильному догляді вкорінені живці вже через кілька місяців пускають пагони і готові до цвітіння.
З метою експерименту можливе розмноження стапелії насінням. Однак насіння здатне добре зав’язуватися, тільки якщо його запилювати перехресно з різних рослин, також вирощених з насіння. А оскільки багато рослин в культурі є клоном однієї і тої ж рослини, то насіння зав’язується рідко. Після проростання протягом трьох-чотирьох тижнів сіянці пікірують і пересаджують в невеликі горщики висотою близько 7 см.
Після вкорінення живцювання стапелія зазвичай цвіте через пів року-рік. Однак для безумовного зацвітання необхідно дотриматися ряду факторів. Оскільки стапелія відноситься до сукулентів, вона любить велику кількість світла, якомога більше прямого сонячного освітлення і прохолодну зимівлю, рідкісні поливи не частіше 1 разу на місяць. При слабкому північному освітленні рослина буде також нормально себе почувати, проте цвісти навряд чи стане.
Для того щоб простимулювати весняно-літнє цвітіння стапелії, потрібно припинити полив і перенести рослину в прохолодне місце або відгородити плівкою місце розташування горщика з квіткою на вікні від теплого повітря кімнати.
Можливе цвітіння і при звичайній температурі в зимовий період, тільки при відсутності поливу. Цьому сукуленту важливо зимувати сухо. Полив можливий лише в разі в’янення пагонів, і то просто змочуванням верхнього шару ґрунту.
З приходом лютого полив відновлюють і забезпечують максимальну освітленість квітки, тоді й зацвітання рослини відбудеться в короткі терміни.
У теплий період року стапелія дуже любить рости на свіжому повітрі, її можна виносити в сад або на відкритий балкон. Однак до яскравого сонця потрібно привчати поступово, щоб не було опіків.
Важливо пам’ятати, що головним ворогом стапелії, як і більшості інших сукулентів, є перезволоженість ґрунту. Тому наступний полив можливий тільки після повного висихання землі в горщику.
Саме цей фактор робить стапелію зручною рослиною для дуже зайнятих людей, які бажають вирощувати вдома квіти, не відволікаючись на частий клопіткий догляд.
Денис ТЕРЕНТЬЄВ.
Фото автора.
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
- Ароматичний букет
- Біло-рожеві хмари з дивовижним ароматом
- Монументальні рослини в саду
- Вічнозелена туя прикрасить будь-яку ділянку
