Питання-відповідь. Дерева з кісточок

Зібрав кісточки персика, абрикоса, сливи і кілька горіхів фундука.
Хочу все це посадити, але не знаю, як правильно це зробити і чи потрібно якось обробляти кісточки перед посадкою?

Іван ОСИПОВ,
м. Харків.

Зміст

1. Дерева з кісточок
2. Меліса
3. Винна підвищена вологість

Дерева з кісточок

Виростити саджанець з ботанічного насіння – вельми вигадливе заняття. Нова рослина успадковує ознаки від обох батьківських особин, але проявитися можуть і приховані «від бабусь і дідусів». А відбір цінних особин з посівів – це вже справжня селекція, тому – вперед!

Почнемо по порядку. Персик – всіма улюблений смачний і соковитий плід, але примхливий з самого народження. Для розмноження підходять кісточки тільки з повністю визрілих плодів. Кісточок потрібно багато, так як схожість у них тільки 25%. З щепленого дерева кісточки не беріть, тому що характеристика сорту при вирощуванні не буде відповідати материнській. Але, з іншого боку, навіть цікаво подивитися, що ж виросте. Адже завжди можна буде переприщепити невідповідні саджанці, залишивши тільки корінь. Тоді як персики з кореневласного дерева дають посадковий матеріал, здатний зберігати ознаки материнської рослини досить схожими.

В цьому плані персик відрізняється від більшості плодових. Зрозуміло, не слід виключати перезапилення і різних сюрпризів спадкування, але частіше рослини з насіння виростають схожими на ті, з яких вони були зібрані. А якщо врахувати, що персик з кісточки починає плодоносити вже через 3-5 років, а також легко відновлюється після підмерзань, то такий спосіб розмноження, дуже перспективний.

Є три способи вирощування персика з кісточки.

1. Стратифікація – насінню створюють вологі умови при низькій плюсовій температурі. Наприклад, в підвалі в товщі грубозернистого річкового піску. Пісок постійно зволожують протягом 3-4 місяців до того моменту, поки не проклюнуться кісточки і не з’являться паростки.
   Тепер пересадіть кісточки в квіткові горщики з дренажними отворами. Використовуйте родючий ґрунт – листова земля, торф і гній. Ставте спочатку ємкості на сонячне місце при стабільній температурі 10°С. Через кілька днів заносьте горщики з паростками в приміщення і підтримуйте температуру 20°С. Полив повинен бути помірним.

2. Для нетерплячих – не чекайте до весни! Розколіть акуратно кісточки за допомогою ударних інструментів. Насіння покладіть в теплу воду для набухання. Воду щодня замінюйте свіжою. Коли насіння набухне і збільшиться в розмірах, посадіть його у горщики з дренажними отворами на глибину до 6 сантиметрів. Після посадки полийте насіння і упакуйте горщики в поліетиленові пакети. Виходить імпровізований парник – тепличка. Тепер догляд полягає в поливах, провітрюванні і витиранні конденсату. Після появи паростків плівку приберіть.

3. Теплий спосіб. Покладіть на 10 днів кісточки в холодильник. Це свого роду спосіб короткочасної стратифікації, що імітує природну зиму. Тепер вийміть кісточки і покладіть їх на 3 години в розчин зі стимуляторами росту. Після цього в кімнаті висаджуйте в горщики і далі по другому способу протягом 4-х місяців – полив, спостереження і так далі.

Всі ці маніпуляції займають багато часу і в непристосованих приміщеннях досить трудомісткі. Набагато легше вирощувати персик в зимовому саду або на підвіконні, так як перенесення молодих рослин у відкритий ґрунт потребує особливої уваги.

Зі сливою робимо так само, як і з персиком-запускаємо механізм росту. Для чого проводимо знову всю ту ж стратифікацію. Можна навіть загорнути кожну кісточку у вологу тканину, застосувати стимулятори росту: Екосил, Епін, Циркон. Без різниці. Все одно кісточка повинна лежати з жовтня по березень. І нічого тут не поробиш, так все в природі задумано. До березня кісточка трісне, значить все зроблено правильно. Далі як і з персиком – горщики, полив, горщики.

Заздалегідь налаштуйтеся на вирощування молодого деревця. Цей процес затягнеться на чотири роки. А через 5-6 років на новій сливі з’являться перші плоди. Спочатку вершки будуть дрібними, але з віком почнуть збільшуватися в розмірах.

Можна спробувати обдурити долю і обійтися без стратифікації. Але не факт, що всі кісточки дадуть сходи. Цей процес може проявитися і через півтора року.

А ось з абрикосом вже простіше. Багато садівників вважають, що абрикос з кісточки дає більш міцну рослину, невибагливу, пристосовану до місцевого клімату і особливостей ґрунту. Основний догляд за ним – полив і внесення добрив. Шкідники абрикос не чіпають.

І хоча батьківські якості успадковуються рідко – сіянці іноді навіть перевершують батьків за смаковими якостями і за розміром плодів. Тому з абрикосами все просто. Восени все кісточки на добу кладіть у воду. Те, що спливло – відразу викидайте. Інший матеріал висаджуйте в траншею на глибину 6 сантиметрів, через кожні десять. В траншею можна додати суху траву, перегній. Перегноєм можна вкрити траншею. Але якщо з якихось причин посів не вийшов восени і намічений на весну – стратифікація обов’язкова.

Молоді сходи можна вкривати пластиковими пляшками з обрізаним дном, восени молоді рослини переносите на постійне місце.

Перш ніж перейти до фундуку, хочу запитати читача: «Ви згодні чекати 10 років, щоб розкрити першу шкаралупу? Це тільки у відомій казці все легко і красиво: «горішки непрості, всі шкаралупки золоті, ядра чистий смарагд…». Є набагато більш швидких способів вирощування саджанців фундука з гілок плодоносного дерева, причому сортові, а не безплідні, як у багатьох посіяних фундуків.

Щоб розмножити фундук, в червні беремо пряму гілку на будь-якому плодовому дереві, прибираємо листя на ділянці в 30 см, у розрізаний поліетиленовий пакет засипаємо родючий ґрунт, зволожуємо. Пакет кріпимо на обраній ділянці знизу і зверху за допомогою шпагату. Закриваємо пакет папером від сонця і нижче нижнього кінця пакету робимо кільцевий надріз на гілці. Тобто, грубо це виглядає так, що в той самий самий горщик ми встромили цілу гілку і, зауважимо, за віком рівну віком обраного дерева.

При цьому ось що дуже важливо-ніяких 10 років очікувати не потрібно! Немає у нас з вами стільки часу. Між іншим, цей метод використовують для розмноження особливо цінних дерев і винограду.

Тепер у нас вся увага на утворення коренів на гілці. Обережно відкриваємо папір і дивимося, чи є коріння. Якщо ні, зволожуємо ґрунт і очікуємо ще. Якщо є – краса! У нас готовий дорослий саджанець всього за 1 місяць. Без холодильника, підвалу, горщиків, утеплювальних мішків та іншої тяганини.

З осені гострим секатором або садовою пилкою відсікаємо від матері готовий саджанець і – все. Далі ще швидше піде. Адже досвід і практика – велика справа. Тепер саджанець висаджуйте на постійне місце в саду і в наступному році він вже дасть плоди.

Підготував Євген ТРИКОЗ, агроном.

Меліса

Останнім часом в різних виданнях часто пропагують лимонну траву.
Розкажіть, будь ласка, про цю рослину, чи можна її вирощувати у нас?

О. Г. ЛАКТІОНОВА,
м. Сміла Черкаської обл.

Шановна Олено Гаврилівно! Лимонна трава, або цимбопогон – пряно-ароматична рослина родом з Індії. Вона також широко поширена на Сейшельських островах, в Уганді і Шрі Ланці. Популярна назва цимбопогона – лимонна трава – пов’язана з тим, що рослина містить ефірну олію цитраль, яка і обумовлює запах лимона.

Оскільки лимонну траву вирощувати набагато легше, ніж сам лимон, то саме її ароматичну олію використовують у парфумерії як замінник лимонної олії. Крім того, цимбопогон застосовується в кулінарії як приправа до вишуканих страв з пікантним запахом цитруса.

Лимонна трава дуже проста в культурі, проте не переносить низької температури і не зимує. Тому в більшості регіонів України може рости як літник або кімнатна рослина.

Винна підвищена вологість

На початку літа зелені зав’язі чорної смородини полопалися, подекуди буквально вивернувшись навиворіт, а потім почорніли. Чому це сталося і як не допустити подібного в майбутньому?

А. П. МИНЯК,
м. Мена Чернігівської обл.

Шановний Андрію Петровичу! Винна у всьому затяжна дощова погода, яка видалася навесні і в першій половині літа в багатьох регіонах України. Зав’язі (і не тільки у вас) полопалися від надлишку вологи. Таке можливо через особливості росту ягід смородини: в певні моменти їх м’якоть наливається соком і збільшується в обсязі досить швидко. Шкірочка стає соковитою, проте в звичайних умовах встигає наростати пропорційно збільшенню м’якоті.

А якщо на даному етапі в рослину надходить надлишок вологи, то м’якоть зелених ягід наповнюється соком стрімкіше, ніж зазвичай. Шкірка вже не може поспіти за вмістом ягоди, в якийсь момент вона не витримує напору розбухає м’якоть і лопається.

В умовах підвищеної вологості рану швидко заселяють мікроорганізми, і пошкоджені плоди чорніють. Очевидно, одні сорти більш схильні до подібного, інші – менш.

Можна вжити деяких заходів, щоб в майбутньому така проблема не виникала взагалі або, принаймні, доставила менше неприємностей. Поліпшите дренаж на ділянці, рослини вже не будуть так залиті водою. Якщо ви посадите не один сорт чорної смородини, а 2-3 (різних термінів дозрівання), то не у кожного сорту момент активного росту ягід доведеться на невдалу дощову погоду.

На запитання читачів
відповідав В. ГОРЯЇНОВ,
агроном.

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

• Ой, цвіте калина на дачі у мене!
• Бордюрні рослини: багаторічники, однорічники, композиції. Види, характеристика, використання
• Живці для весняного щеплення потрібно заготовлювати зараз
• Осіння посадка саду: особливості та переваги