Питання-відповідь. Дерева з кісточок

0
220
Дерева з кісточок

Зібрав кісточки персика, абрикоса, сливи і кілька горіхів фундука.
Хочу все це посадити, але не знаю, як правильно це зробити і чи потрібно якось обробляти кісточки перед посадкою?

Іван ОСИПОВ,
м. Харків.

Зміст

  1. Дерева з кісточок
  2. Меліса
  3. Винна підвищена вологість

Дерева з кісточок

Виростити саджанець з ботанічного насіння – вельми вигадливе заняття. Нова рослина успадковує ознаки від обох батьківських особин, але проявитися можуть і приховані «від бабусь і дідусів». А відбір цінних особин з посівів – це вже справжня селекція, тому – вперед!

Почнемо по порядку. Персик – всіма улюблений смачний і соковитий плід, але примхливий з самого народження. Для розмноження підходять кісточки тільки з повністю визрілих плодів. Кісточок потрібно багато, так як схожість у них тільки 25%. З щепленого дерева кісточки не беріть, тому що характеристика сорту при вирощуванні не буде відповідати материнській. Але, з іншого боку, навіть цікаво подивитися, що ж виросте. Адже завжди можна буде переприщепити невідповідні саджанці, залишивши тільки корінь. Тоді як персики з кореневласного дерева дають посадковий матеріал, здатний зберігати ознаки материнської рослини досить схожими.

В цьому плані персик відрізняється від більшості плодових. Зрозуміло, не слід виключати перезапилення і різних сюрпризів спадкування, але частіше рослини з насіння виростають схожими на ті, з яких вони були зібрані. А якщо врахувати, що персик з кісточки починає плодоносити вже через 3-5 років, а також легко відновлюється після підмерзань, то такий спосіб розмноження, дуже перспективний.

Є три способи вирощування персика з кісточки.

  1. Стратифікація – насінню створюють вологі умови при низькій плюсовій температурі. Наприклад, в підвалі в товщі грубозернистого річкового піску. Пісок постійно зволожують протягом 3-4 місяців до того моменту, поки не проклюнуться кісточки і не з’являться паростки.
    Тепер пересадіть кісточки в квіткові горщики з дренажними отворами. Використовуйте родючий ґрунт – листова земля, торф і гній. Ставте спочатку ємкості на сонячне місце при стабільній температурі 10°С. Через кілька днів заносьте горщики з паростками в приміщення і підтримуйте температуру 20°С. Полив повинен бути помірним.

  2. Для нетерплячих – не чекайте до весни! Розколіть акуратно кісточки за допомогою ударних інструментів. Насіння покладіть в теплу воду для набухання. Воду щодня замінюйте свіжою. Коли насіння набухне і збільшиться в розмірах, посадіть його у горщики з дренажними отворами на глибину до 6 сантиметрів. Після посадки полийте насіння і упакуйте горщики в поліетиленові пакети. Виходить імпровізований парник – тепличка. Тепер догляд полягає в поливах, провітрюванні і витиранні конденсату. Після появи паростків плівку приберіть.

  3. Теплий спосіб. Покладіть на 10 днів кісточки в холодильник. Це свого роду спосіб короткочасної стратифікації, що імітує природну зиму. Тепер вийміть кісточки і покладіть їх на 3 години в розчин зі стимуляторами росту. Після цього в кімнаті висаджуйте в горщики і далі по другому способу протягом 4-х місяців – полив, спостереження і так далі.

Всі ці маніпуляції займають багато часу і в непристосованих приміщеннях досить трудомісткі. Набагато легше вирощувати персик в зимовому саду або на підвіконні, так як перенесення молодих рослин у відкритий ґрунт потребує особливої уваги.

Зі сливою робимо так само, як і з персиком-запускаємо механізм росту. Для чого проводимо знову всю ту ж стратифікацію. Можна навіть загорнути кожну кісточку у вологу тканину, застосувати стимулятори росту: Екосил, Епін, Циркон. Без різниці. Все одно кісточка повинна лежати з жовтня по березень. І нічого тут не поробиш, так все в природі задумано. До березня кісточка трісне, значить все зроблено правильно. Далі як і з персиком – горщики, полив, горщики.

Заздалегідь налаштуйтеся на вирощування молодого деревця. Цей процес затягнеться на чотири роки. А через 5-6 років на новій сливі з’являться перші плоди. Спочатку вершки будуть дрібними, але з віком почнуть збільшуватися в розмірах.

Можна спробувати обдурити долю і обійтися без стратифікації. Але не факт, що всі кісточки дадуть сходи. Цей процес може проявитися і через півтора року.

А ось з абрикосом вже простіше. Багато садівників вважають, що абрикос з кісточки дає більш міцну рослину, невибагливу, пристосовану до місцевого клімату і особливостей ґрунту. Основний догляд за ним – полив і внесення добрив. Шкідники абрикос не чіпають.

І хоча батьківські якості успадковуються рідко – сіянці іноді навіть перевершують батьків за смаковими якостями і за розміром плодів. Тому з абрикосами все просто. Восени все кісточки на добу кладіть у воду. Те, що спливло – відразу викидайте. Інший матеріал висаджуйте в траншею на глибину 6 сантиметрів, через кожні десять. В траншею можна додати суху траву, перегній. Перегноєм можна вкрити траншею. Але якщо з якихось причин посів не вийшов восени і намічений на весну – стратифікація обов’язкова.

Молоді сходи можна вкривати пластиковими пляшками з обрізаним дном, восени молоді рослини переносите на постійне місце.

Перш ніж перейти до фундуку, хочу запитати читача: «Ви згодні чекати 10 років, щоб розкрити першу шкаралупу? Це тільки у відомій казці все легко і красиво: «горішки непрості, всі шкаралупки золоті, ядра чистий смарагд…». Є набагато більш швидких способів вирощування саджанців фундука з гілок плодоносного дерева, причому сортові, а не безплідні, як у багатьох посіяних фундуків.

Щоб розмножити фундук, в червні беремо пряму гілку на будь-якому плодовому дереві, прибираємо листя на ділянці в 30 см, у розрізаний поліетиленовий пакет засипаємо родючий ґрунт, зволожуємо. Пакет кріпимо на обраній ділянці знизу і зверху за допомогою шпагату. Закриваємо пакет папером від сонця і нижче нижнього кінця пакету робимо кільцевий надріз на гілці. Тобто, грубо це виглядає так, що в той самий самий горщик ми встромили цілу гілку і, зауважимо, за віком рівну віком обраного дерева.

При цьому ось що дуже важливо-ніяких 10 років очікувати не потрібно! Немає у нас з вами стільки часу. Між іншим, цей метод використовують для розмноження особливо цінних дерев і винограду.

Тепер у нас вся увага на утворення коренів на гілці. Обережно відкриваємо папір і дивимося, чи є коріння. Якщо ні, зволожуємо ґрунт і очікуємо ще. Якщо є – краса! У нас готовий дорослий саджанець всього за 1 місяць. Без холодильника, підвалу, горщиків, утеплювальних мішків та іншої тяганини.

З осені гострим секатором або садовою пилкою відсікаємо від матері готовий саджанець і – все. Далі ще швидше піде. Адже досвід і практика – велика справа. Тепер саджанець висаджуйте на постійне місце в саду і в наступному році він вже дасть плоди.

Підготував Євген ТРИКОЗ, агроном.

Меліса

Останнім часом в різних виданнях часто пропагують лимонну траву.
Розкажіть, будь ласка, про цю рослину, чи можна її вирощувати у нас?

О. Г. ЛАКТІОНОВА,
м. Сміла Черкаської обл.

Шановна Олено Гаврилівно! Лимонна трава, або цимбопогон – пряно-ароматична рослина родом з Індії. Вона також широко поширена на Сейшельських островах, в Уганді і Шрі Ланці. Популярна назва цимбопогона – лимонна трава – пов’язана з тим, що рослина містить ефірну олію цитраль, яка і обумовлює запах лимона.

Оскільки лимонну траву вирощувати набагато легше, ніж сам лимон, то саме її ароматичну олію використовують у парфумерії як замінник лимонної олії. Крім того, цимбопогон застосовується в кулінарії як приправа до вишуканих страв з пікантним запахом цитруса.

Лимонна трава дуже проста в культурі, проте не переносить низької температури і не зимує. Тому в більшості регіонів України може рости як літник або кімнатна рослина.

Винна підвищена вологість

На початку літа зелені зав’язі чорної смородини полопалися, подекуди буквально вивернувшись навиворіт, а потім почорніли. Чому це сталося і як не допустити подібного в майбутньому?

А. П. МИНЯК,
м. Мена Чернігівської обл.

Шановний Андрію Петровичу! Винна у всьому затяжна дощова погода, яка видалася навесні і в першій половині літа в багатьох регіонах України. Зав’язі (і не тільки у вас) полопалися від надлишку вологи. Таке можливо через особливості росту ягід смородини: в певні моменти їх м’якоть наливається соком і збільшується в обсязі досить швидко. Шкірочка стає соковитою, проте в звичайних умовах встигає наростати пропорційно збільшенню м’якоті.

А якщо на даному етапі в рослину надходить надлишок вологи, то м’якоть зелених ягід наповнюється соком стрімкіше, ніж зазвичай. Шкірка вже не може поспіти за вмістом ягоди, в якийсь момент вона не витримує напору розбухає м’якоть і лопається.

В умовах підвищеної вологості рану швидко заселяють мікроорганізми, і пошкоджені плоди чорніють. Очевидно, одні сорти більш схильні до подібного, інші – менш.

Можна вжити деяких заходів, щоб в майбутньому така проблема не виникала взагалі або, принаймні, доставила менше неприємностей. Поліпшите дренаж на ділянці, рослини вже не будуть так залиті водою. Якщо ви посадите не один сорт чорної смородини, а 2-3 (різних термінів дозрівання), то не у кожного сорту момент активного росту ягід доведеться на невдалу дощову погоду.

На запитання читачів
відповідав В. ГОРЯЇНОВ,
агроном.

Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ