Нашим садівникам більше знайома тропічна актинідія китайська (або по іншому «ківі»), ніж, морозостійкі види, урожай яких можна отримати у відкритому ґрунті без укриття.
В цілому ж, інтерес до актинідій виник порівняно недавно. Ці рослини були відкриті в Південно-Східній Азії лише в середині XIX століття. Перші селекційні сорти, які зайняли великі площі в садах, отримані від дикорослих рослин актинідії китайської (ківі). Вона росте в субтропічних і тропічних лісах Китаю.
Всі частини рослини цього виду актинідії покриті густими рудими волосками, в тому числі і плоди, які перед вживанням потрібно очистити. Плоди дикорослих рослин досягали величини волоського горіха або 30 г. Зараз плоди селекційних сортів досягають в середньому 50-100 г, якими ми їх бачимо на полицях супермаркетів.
Актинідію китайську, завезену з Китаю в Нову Зеландію, спочатку називали янг-тао або «китайським аґрусом», потім дали назву «ківі» (опушені плоди за зовнішнім виглядом нагадують пташку ківі). На даний час плоди всіх актинідій, незалежно від того, до якого виду вони належать, у західних країнах називають ківі.
Тисячі гектарів займають посадки ківі в країнах з теплим кліматом. Рослини врожайні, багаторічні, практично не пошкоджуються шкідниками та хворобами. В той самий час вони пізньостиглі, чутливі до повітряної та ґрунтової посухи, суховіїв, витримують лише короткочасні зниження температури до -15°С. Тому в лісостеповій зоні України ківі можна пробувати вирощувати тільки як укривну рослину. Значно більшої уваги на території України заслуговують більш морозостійкі види актинідій – коломікта, аргута, полігама, пурпурова. Сортів цих видів створено вже досить багато, як кажуть, на будь-який смак.
Особливості актинідій
Всі види актинідій являють собою багаторічні деревні листопадні ліани з черговим розташуванням листя, обвивають опору своїм гнучким стовбуром. Належать вони до родини актинідієвих і входять в число малопоширених культур. Їх батьківщиною або центром походження є Китай, Індокитай, прилеглі острови і Японія. З 36 видів актинідій лише чотири види зустрічається в Далекосхідних лісах. Найдалі на північ заходить найморозостійкіша і найпоширеніша як на материку, так і на островах – актинідія коломікта.
Інший вид актинідії – аргута – поширений в лісах Приморського краю, на острові Сахалін на південь від 46 градуса північної широти і на острові Кунашир. У південній частині Приморського краю ростуть і ліани актинідії полігама. На півдні Приморського краю в тайзі зустрічається дуже рідкісний вид актинідії, занесений в Червону книгу, – джиральда.
Рослини актинідії всіх видів – дводомні, тобто вони поділяються на чоловічі та жіночі. Різняться вони і за будовою квіток. Дводомні – це означає, що на чоловічих ліанах є лише чоловічі тичинкові квітки, а на жіночих – маточкові. Протягом усього життя стать рослин не змінюється. У чоловічій квітці знаходяться численні великі тичинки, маточки немає. У жіночій квітці в центрі знаходиться велика маточка з розбіжними у вигляді променів зірки приймочками. Навколо маточки в жіночій квітці розташовані численні дрібні тичинки, в пильовиках яких пилок, як правило, буває нежиттєздатним, стерильним, тобто не може брати участь у запиленні.
У актинідій коломікта і полігама тичинки мають пильовики жовтого кольору, у актинідій аргута і пурпурової – вони чорні. Для нормального плодоношення в саду на кілька жіночих рослин достатньо однієї чоловічої. Пилок переноситься вітром і комахами. Зазвичай запилення і зав’язування плодів у актинідій буває повним.
Квітки актинідій дуже красиві, з ніжним ароматом. Вони 5-6-ти членні, від 3 до 5 см в діаметрі, в залежності від виду і статі рослини.
Вимоги до умов вирощування
У природі актинідії зустрічаються в розріджених кедрово-широколистяних лісах, віддаючи перевагу галявинам, просікам. Тінь від високих сильнорослих рослин є позитивним чинником для розвитку актинідій, особливо в її перші роки життя. У природних умовах кращими для зростання ліан і їх плодоношення є місця з періодом освітлення прямими сонячними променями від 5 до 8 годин (від однієї третини до половини світлового дня). На більш затінених, або навпаки відкритих місцях, ріст і плодоношення ліан погіршується. Актинідії добре ростуть і плодоносять при зниженні освітлення до 25% в порівнянні з повним висвітленням на відкритих місцях. У тих випадках, коли рослина отримує тільки 2% освітлення, ріст молодих пагонів пригнічується і вони можуть загинути.
На культурних плантаціях актинідії необхідно створювати затінення для молодих посадок, а парники і грядки з саджанцями – штучно затінювати. Дорослі рослини актинідії добре витримують затінення, але для кращого плодоношення їм бажано забезпечити максимальне освітлення – тобто вирощувати на більш відкритих місцях. Крім того, рослини, які ростуть на відкритих ділянках, раніше закінчують ріст пагонів, які визрівають до настання морозів, що, в свою чергу, підвищує зимостійкість рослин.
Всі актинідії – рослини вологого клімату. При недостатній кількості вологи актинідія припиняє ріст і розвиток, її листя грубіє, покривається плямами і скручується. Разом з тим, рослини не витримують надмірного зволоження, заболочення.
Вони віддають перевагу ґрунтам, які добре пропускають воду і містять багато повітря. Для вирощування актинідій підходять легкі, досить вологі ґрунти, які забезпечують доступ води і повітря, і добре дреновані суглинні ґрунти з високим вмістом гумусу, слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину.
Підготовка ґрунту і посадка
Для посадки актинідії, як і інших культур, ґрунт необхідно приготувати заздалегідь. На ділянку, відведену під актинідію, вносяться органічні і фосфорно-калійні добрива, ґрунт добре розпушують. Рослини розміщують рядами з відстанню 3-4 м (для актинідії аргута і її сортів).
Ряди розташовують зі сходу на захід. На присадибній ділянці ліани можна розміщувати по периметру саду, вздовж огорожі. Відстань між рослинами в ряду 1,5-2 м для актинідії коломікта і 2,5-3 м – для актинідії аргута. У посадкову яму розміром 60х60 см вносять 10 кг перегною і добре перемішують з ґрунтом.
Враховуючи дводомність актинідій, їх висаджують у співвідношенні: на 8-10 жіночих – одна чоловіча рослина. Так як чоловіча рослина розвивається більш інтенсивно у порівнянні з жіночою, її бажано посадити в кінці ряду або взагалі окремо. Посаджені в середині ряду чоловічі рослини сильним зростанням пригнічують жіночі, зменшуючи цим плодоношення.
На невеликих ділянках для економії місця можна прищепити на жіночу рослину живець чоловічої. На постійне місце висаджують рослини в 1-2-річному віці. При посадці дворічні саджанці обрізують, залишаючи 3-4 бруньки. Для збереження рослин від кішок, які люблять обгризати актинідію, в перші 2-3 роки рослини бажано огородити металевою або капроновою сіткою.
Догляд
Догляд за актинідіями полягає в регулярному поливі і розпушуванні ґрунту (або мульчування) протягом періоду вегетації. Необхідно враховувати, що коренева система актинідії поверхнева і розпушування ґрунту поблизу рослин потрібно проводити дуже обережно. Тому кращим варіантом буде замульчувати ґрунт.
На відкритих ділянках, особливо у перші роки після посадки рослин, необхідно влаштовувати штучне затінювання і мульчування ґрунту навколо ліан.
При вступі у фазу плодоношення молоді рослини бажано підживлювати органічними (настій курячого посліду, коров’яку або готовий Гумісол і його аналоги – за інструкцією) і мінеральними добривами від одного до трьох разів за вегетацію. Перше підживлення необхідно провести наприкінці березня до початку вегетації рослин, друге – перед цвітінням, третє – восени після збору врожаю.
Формування крони
Продуктивний потенціал рослин актинідії може бути реалізований тільки при вирощуванні на міцних довговічних опорах. Сьогодні поширені такі типи формування крони рослин: «пальмета», «альтанка», «напівальтанка», які широко використовуються при вирощуванні актинідії китайської, а також «кущоподібна пальмета». Кожен з цих типів формування крон рослин має свої особливості та вимагає використання відповідних технічних прийомів.
При формуванні крони за типом «пальмета» рослини вирощують у вигляді одноярусною, двох’ярусної і триярусною «пальмети». У першому випадку на одному рівні формується два горизонтальних, протилежно розміщених рукава, в іншому – чотири на двох рівнях, у третьому – шість на трьох рівнях. Опорою рослин при такому формуванні є вертикальна шпалера, що складається з вертикально встановлених між рослинами труб, на яких закріплено 3-4 ряди дроту завтовшки 4-5 мм. Формування рослин за типом двох’ярусної «пальмети» відбувається протягом трьох років.
Деякі садівники практикують вирощування актинідій в кроні дерев, подібно до того, як вони ростуть у природних умовах. Для цієї мети підходять малоцінні породи, які швидко й легко відновлюються після обрізки, такі як шовковиця. Спочатку актинідію вирощують на невисокій сітці біля дерева, а потім направляють її пагони до гілок шовковиці, які актинідія швидко обплітає.
Павло БОБИР,
Денис ТЕРЕНТЬЄВ.
Фото авторів.
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
