Розчинитися без сліду

0
58
Раствориться без следа
Реклама

Читати російською мовою

Цитата номера
Щоб не бути розчавленими подіями,
кожен поспішає приєднатися до тих,
хто мав можливість тиснути.
Степан Веселовський,
академік.

У психологів є таке поняття, як «лікуватися відчуттями». І нічого не коштує, і допомагає. Згадаєш, посміхнешся або, навпаки, засумуєш, повернешся на енну кількість років тому, ніби поринеш у прожитий час, немов скупаєшся в чистому і благодатному джерелі, змивши з себе непотрібний бруд прожитих нашарувань. А потім струснеш задумливо головою, усміхнешся сам собі та зловишся на думці: «А чи було це насправді? І чи зі мною?»

Час від часу люблю робити ревізію домашніх речей: і викинути начебто шкода, і місця далі зберігати немає. Позітхаю-позітхаю, перекладу з місця на місце, стряхну архівний пил, посиджу наодинці з думками і, як завжди, винесу вирок: «Нехай ще полежать, їсти ж не просять та й не заважають нікому!».

Ось товсті загальні зошити старшої дочки: в одному – рецепти солодощів: тортів, тістечок, печива, пирогів, пряників, ватрушок і т. п., а з якою любов’ю оформлено?! З картинками, коментарями, фото. Це вона збирала ще старшокласницею. Тут же відгуки її подружок, домашні адреси, телефони. Цікаво, де зараз ці подружки? Чи живі й здорові, як склалася їх подальша доля? Історія? Історія! Ще яка!

В іншому такому ж зошиті – викрійки, схеми в’язання шкарпеток, шапочок, шарфиків, светрів, жилетів. Між сторінками залишилися навіть зразки ниток: ось шерсть, а це мохер, синтетика. Здається, на них ще залишилося тепло рук дочки. Вона далеко-далеко, а пам’ять – ось вона, переді мною. Ясно бачу її образ. Треба ж, збирала, вирізала, наклеювала, писала, розмальовувала. Це скільки ж часу потрібно було?! А терпіння! І встигала адже: і вчитися, і займатися улюбленою справою на дозвіллі.

А ось ще важкі зошити, вже молодшої дочки. Теж рецепти, вірші улюблених поетів, тексти популярних в той час пісень, афоризми і вислови мудрих людей. Теж все виконано з любов’ю, красиво оформлено. А як же, для себе адже старалася!

Окрема слабкість – альбоми з фотографіями. Нечисленні від дідусів і бабусь, батьків. Ось тематичні: проводи на службу, весілля, дні народження, хрестини, дитячі та шкільні роки дітей, на роботі, з друзями і знайомими, на мітингах і суботниках (якщо хто ще пам’ятає таке), однокласники… Є що погортати, пережити ще раз пам’ятні моменти життя. І свого, й інших.

Ностальгія? Та ні. Повернення до витоків. Пам’ять. Спадкоємність поколінь. Зв’язок епох. Документи і свідчення нашої присутності на цій землі.

А що залишать майбутнім поколінням ті, хто живуть зараз? Хотів подивитися альбоми з фото онуків, і з прикрістю виявив, що за останні років п’ять паперових фотографій майже немає, а альбомів ніхто не веде, знімки не підписують: хто на них, де знято, коли, з ким? «Ой! – байдуже відмахується від моїх нарікань молодь. – Це все – пережитки минулого! Якщо хочеться, все можна знайти на наших сторінках в Фейсбуці або в смартфоні!». Що тут можна сказати? А нічого: змінюються часи, змінюються і люди. Разом з ними –
і духовні цінності.

У Якова Кедмі прочитав слова, які повністю збігаються з вищенаписаним: «Ми будемо першим поколінням, що не залишить від себе слідів. Ми не залишимо своїх листів. Від себе з юності, коли так гостро і нерозділено, а пізніше розумієш, що не з тим. Ми не залишимо листів від себе постарше, для друзів, з якими сумуємо по неважливих перш днях. Ми не залишимо своїх почерків, затертого, м’ятого, складеного паперу, конвертів з адресами, штемпелями, іменами тих, кому і від кого.

Ми не залишимо фотографій. Вони всі згинуть в електронній суєті. Нам і зараз вже не вийняти свій фотоальбом, нам і зараз не написати на звороті – немає зворотів. Мені ніде написати, що це я, а це Женька, це Машка, це ми. Ми не залишимо своїх облич.

Не буде мемуарів, щоденників, записок, листів, фотографій різних років. Не буде біографій, почерків, всього, що для когось залишається ниткою до нас, які пішли назавжди. Ми будемо першими, хто розчиниться без сліду.

Привіт, епоха гаджетів, комп’ютерів і соцмереж. Ти примудрилася нас стерти…».

Передплата-2021


Правильний вибір

«Треба вміти зробити правильний вибір у житті: когось викреслити, а когось – підкреслити, – пише нам Р. І. Онищук з м. Черкаси. – Я свій вибір на наступний рік зробила: передплатила газету «Хазяїн».

Приємно, що такі повідомлення в редакційній пошті не поодинокі. Незважаючи на всі труднощі, багато людей, як і раніше, залишаються з улюбленою газетою. Нам же тільки залишається робити її змістовніше, цікавіше, яскравіше. Що ми і будемо робити.

Передплатити «Хазяїна» можна в будь-якому поштовому відділенні України, а також онлайн, на сайтах peredplata.ukrposhta.ua або hozjain.ua в меню «Передплата».

Наші індекси: 89102, 68860 (українською мовою), 33817, 22083 (російською мовою). Вартість на місяць – 26,12 грн.

Редакція.

Веббанер Хозяин Укрпошта
Купуйте електронні версії наших нових видань

Що дає підписка на оновлення нашого сайту

Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram

Також читати:

Оставьте ответ