2,5 мільйона українських пенсіонерів з 1 вересня 2021 року переводять на банківські картки
Цитата номера
Можливо, дурнів не стає більше,
але вони стають все активніше.
Станіслав ЛЕМ.
Всі вже звикли до того, що зазвичай рідний уряд готує народу подаруночки «під ялинку» у вигляді підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, газ, електроенергію, цін на харчові продукти, ліки, проїзд у транспорті… Загалом, на все, на що вистачить фантазії. До таких реформаторських вишукувань багато хто вже давно звик, тому чим-небудь ще здивувати народонаселення було важко.
Але рано розслабилися: якраз до великодніх свят Міністерство соціальної політики разом з Пенсійним фондом вирішили вдарити по найменш захищених верствах населення – пенсіонерах, які отримували соціальні виплати через Укрпошту. А таких досі було в Україні 3,5 мільйона осіб. Тепер же з 1 вересня поточного року 2,5 мільйона осіб з цієї кількості хочуть у добровільно-примусовому порядку перевести на банківські картки, а Укрпошті залишити близько одного мільйона пільгових категорій населення: тих, кому за 80 років, інвалідів, людей похилого віку з фізичними вадами тощо.
Таке повідомлення пройшло начебто непомітно і особливого ажіотажу в суспільстві не викликало. Та й хто буде слухати, коли все вже вирішили?! Чи легко це буде зробити? З точки зору чиновників – так, їм то що, хіба вони коли-небудь до думки громадян прислухалися?
Люди завжди з недовірою і побоюванням ставляться до всіх нововведень і змін. Тим паче, коли гладко тільки на папері. Здавалося б, і це реформування робиться з благих спонукань: все для зручності людей, йдемо ж в Європу, до цивілізації! При цьому геть забувають, що в українських селах (і не тільки), на відміну від тієї ж Європи, немає ні доріг, ні банківських установ, ні банкоматів, ні терміналів. Не кажучи вже про те, що переважна більшість нещасних людей похилого віку і в очі не бачили цих карток, не кажучи вже про те, щоб вміти ними користуватися.
«Як можна ось так взяти, і перевести всіх поголовно на банківські картки? – справедливо обурюється Г.В. Отрощенко з смт Заліщики Тернопільської області. – Де я тут розплачуся карткою або зніму з неї гроші? Хто і як навчить мене з нею поводитися, якщо в окрузі такі ж, як я, пенсіонери?»
З нею солідарна і Н. П. Сулима з м. Бахмач Чернігівської області: «У селі у магазині та в аптеці вимагають тільки готівку, терміналів ніде немає. І що накажете робити?»
Ось і виходить, що благі наміри породять чергові проблеми, невдоволення і обурення, особливо серед сільських пенсіонерів. І це в умовах коронавірусу, постійних обмежень в переміщеннях людей і відвідуванні публічних місць. До того ж транспортного сполучення в глибинці вже багато років немає ніякого. Для того, щоб раз або два на місяць поїхати за багато кілометрів зняти гроші з картки, нещасним людям похилого віку, які отримують мізерні пенсії, доведеться наймати приватників або таксі, а задоволення це не з дешевих. Про це реформатори подумали?
Тепер від емоцій перейдемо до тверезого аналізу. Поштові відділення (а їх в Україні залишилося понад 11 тисяч) збереглися майже у всіх населених пунктах, а листоноші обслуговують людей навіть у найвіддаленіших хуторах. Банківських же установ – тільки 7134 і їх число постійно скорочується (тільки у 2020 році на 870 одиниць). Нині для багатьох пенсіонерів проблема навіть вийти з двору, не те що кудись поїхати, і їх цілком влаштовувало те, що пенсію приносив листоноша додому, а разом з нею і газети, журнали, брав оплату за комунальні послуги та інші платежі, постачав товарами першої необхідності. Та й швидкоплинне спілкування з живою людиною скрашувало самотність відірваних від цивілізації самотніх людей похилого віку.
І, нарешті, така пенсійна реформа бумерангом вдарить по інших галузях: тій же Укрпошті, видавцях і поліграфістах. За найбільш скромними підрахунками переведення пенсіонерів на обслуговування в банки призведе до скорочення передплати (і зараз мізерної) газет та журналів ще на третину від загального обсягу. А мова йде про 1363 всеукраїнських, 1249 обласних та районних видань, а це, знову ж таки, люди, робочі місця, зарплати, відрахування податків, у тому числі й до Пенсійного фонду.
Яку альтернативу посадові особи пропонують українцям, для яких друковані видання часто-густо залишаються єдиним джерелом інформації та зв’язку із зовнішнім світом? А ніякої! Головне, щоб зручно було банкірам-олігархам, а все інше нікого не хвилює, крім пересічних громадян.
Взагалі-то за законом і мірками цивілізованих відносин у суспільстві людина сама має право вибирати місце і способи отримання заробленої нею пенсії та інших соціальних виплат. І не потрібно їм нав’язувати те, що зручно і вигідно певним структурам. Насамперед турботою держави має бути добробут проживаючих в ній людей. Тільки хто нині про них думає?..
Володимир Заїка,
редактор всеукраїнського тижневика «Хазяїн».
Купуйте електронні версії наших нових видань
Що дає підписка на оновлення нашого сайту
Слідкуйте за нами в Facebook та Telegram
Також читати:
